Доступна Веб Версія проекту Лінія Розмежування. Володимир Будніков, Влада Ралко

ЛІНІЯ РОЗМЕЖУВАННЯ (МІЖ СВОЇМ І ТИМ САМИМ)

Уже третій рік наша увага прикута до так званої лінії розмежування щоденно. Межа, що від початку воєнних дій на Сході здавалася сповненою певної логіки розрізняння «свого» від «чужого», зараз, здається, розповзлася вширшки, перетворилася з лінії на поверхню. Через страх називати речі їх справжніми іменами ми було намагалися локалізувати небезпечні процеси та навіть думки, що загрожували комфорту нашого звичного світу, і втримати їх у певних кордонах. Бо, наважуючись визнати лінію розмежування лінією фронту, починаємо бачити лінію фронту скрізь. Замість відмежовувати окрему територію, вона починає наново визначати границі кожної речі й таким чином радикально змінювати оптику бачення загалом. Замість лежати мертвими лініями на мапі, звичні кордони перетворюються на лінії високої напруги чи лінії нової жорстокості, бо ріжуть тепер по живому або по такому, що ми вважали досі живим. 
Отже, виходить, ніби речі самі, без нас, повертають собі справжні змісти на місце штучних, тих, що їм були примусово призначені. Інакше кажучи, ми починаємо бачити речі ніби вперше, бо попередні знання про них через досвід, який набуваємо зараз, виявляються недійсними, викривленими, хибними. Лінія бойових дій стає подібною до лінії у малюванні або написанні, де предмети чи слова робляться видимими лише завдяки лінії. 
Усе, що досі ми вважали належним нам, вважали своїм, таким, завдяки чому спроможні були тримати себе цілими, утримувати людське всередині себе, доводиться наново відрізняти від того, що вважаємо своїм за звичкою. 
Працюючи над проектом, ми свідомо не робили прямих посилань до конкретних подій, аби говорити про ці події крізь інші речі або намацувати змісти шляхом застосування метафори, доведеної майже до повного абсурду. Своє завжди повідомляє себе крізь відмінності, уникаючи потрапляння у подібне або таке саме як поразки. 
Замість розгалужування свого та чужого маємо пильнувати лінію, яка окреслює своє серед такого, що лише здається нам у зміненому світі своїм через схожість.

Володимир Будніков, Влада Ралко, Канів, 2016

У Каневі відбувся 6-й міжнародний скульптурний симпозіум

Цього року у Каневі, відбувся 6-й міжнародний скульптурний симпозіум, учасниками якого є: 

- Яшимі Хошімото. Японія. Мешкає в Німеччині, викладає в Берлінській Академії. Відомий у світі, має великий досвід роботи із каменем. Його роботи встановлені у багатьох містах світу. Поєднує у своїй творчості японську та західноєвропейську традицію. 

- Таня Премінгер. Ізраїль – художник зі світовим ім'ям, учасниця понад 80 міжнародних виставок ландшафтного мистецтва. Більше 50 її скульптур встановлені в Ізраїлі і за кордоном. Переможець міжнародних фестивалів і конкурсів скульптури. Має цікаве концептуальне мислення.

- Олександр Дяченко. Україна – відомий скульптор, роботи якого знаходяться у музеях України і прикрашають її міста. Володар багатьох мистецьких премій.

“Канівський скульптурний симпозіум, що проводиться цього року вже вшосте на базі готелю-артрезиденції "Княжа гора", має гідну колекцію творів авторів з різних країн і поступово завойовує позитивний міжнародний імідж. Традиційно цей симпозіум презентує скульпторів із абсолютно різною пластичною мовою, надаючи митцям повну свободу імпровізації у створенні робіт, спираючись на їх багаторічний професійний досвід. “

Олександр Дяченко, куратор симпозіуму 

Мистецтво передає все існування буття цілком. Роботи кожного з названих митців про, космос, землю, наше життя, людину...

Таня Премінгер, наприклад, вірить у єдність світу, у певне приречення. Все,на її думку, завжди складається  з двох сил, які, у своєму протистоянні та взаємодії надають потужну енергію для динамічного розвитку. 

У своїй роботі “Покров” Премингер  прагне відтворити загальну світобудову. 

У цьому концептуальному творі поєднується чоловіче і жіноче, сакральне і земне. Митець створює конструкцію у формі вівтаря (ложа, столу, могили), з явно вираженим центром, що нагадує купол, жіноче черево, наприклад. Цю форму вона “накриває покровом”, на якому щільно накреслене одне слово, що повторюється десятки разів – слово, що відзначає появу нового життя. Художник поєднує форму зі словом, що є одним з контрастних засобів вислову.

Матеріал у роботі Преміндер теж грає велику роль в концепції твору. Авторка використовує чорний граніт, як символ вічності, часу, як ніби ця ідея охоплює «все». 

Дещо в інший спосіб тему світобудови продовжує Яшимі Хошімото, який, при створенні своїх робіт, більше, на відміну від Тетяни, відштовхується від внутрішнього відчуття форми, за якою вже іде концепт. На симпозіумі Яшимі презентує абстрактну роботу «Без назви»,  на яку художника надихнули китайські ритуальні чаши. Створюючи власну «галактику» у камені, художник вдається до форми, яка дає глядачу уявлення про дуальність світу,  з одного боку демонструючи його як точку концентрації, з іншого  - як нескінченність. 

Для своєї скульптури Яшимі обрав особливий камінь , який має неповторний малюнок, що дозволяє художнику побудувати певний контраст між спрощеною формою та «багатою» текстурою.  

Треба сказати, що абстрактна форма завжди включає в себе більше ніж детальна, що більше концентрується на нюансах і рідше спроможна до абсолюту. Чим простіша форма - тим більший об'ем сенсу. 

Олександр Дяченко  - плаcтичний художник, що тяжіє до моноліту, виразного  лаконізму. Свої роботи він позбавляє всього зайвого, мирського, утворюючи монументальні образи, що, здається, сповнені космічної енергії.  Не зраджуючи своїй художній традиції,  цього разу автор знову створює образ людини, яка завжди  є у центрі уваги митця. 

«Скульптура – це реальність, яку можна відчути руками»
Яшимі Хошімото

Катерина Рай 
Мистецтвознавець

Фоторепортаж з відкриття виставки «Лінія Розмежування»

Пропонуємо до Вашої уваги невеличкий фоторепортаж з відкриття виставки «Лінія Розмежування», що відбулося 10 вересня в галереї ЧервонеЧорне.
Як зауважують наші гості: "Виставка приголомшує, зачаровує та відкриває…"

8-11 вересня у Каневі пройде Перший Канівський Міжнародний Фестиваль Сучасного Кіно

8-11 вересня у Каневі пройде Перший Канівський Міжнародний Фестиваль Сучасного Кіно за участю митців з усіх регіонів України.
Проект, покликаний створити потужну культурно - освітню платформу, яка має на меті об’єднати українських та іноземних діячів кіно та познайомити глядачів з роботами професіоналів та аматорів. Фестиваль ставить перед собою завдання:
Під час фестивалю в «Княжій Горі»  та галереї «ЧервонеЧорне» також будуть проходити цікаві заходи
Більше деталей щодо програми кінофестивалю, читайте на афіші нижче.

Відтепер доступна Веб Версія проекту Укриття. Володимир Будніков та Влада Ралко

Невизначеність між миром та війною відкриває небезпечне провалля, куди падають та губляться важливі речі, та світ навколо утікає в різні боки. Замість очікуваної захисної цінності скрізь знаходимо нестачу, яму, пастку. Ми самі немов би провалюємось у прірву між хибною дією та злочинною бездіяльністю. Рік війни минув, але надзвичайний стан речей нікуди не подівся. Час загальмувався та почав день у день відтворювати свою ж власну важку буденність. Ми майже втратили лють, вогонь та завзяття а натомість отримали неминуче зростаючу втому. Тривога перетворилася на звичку, нечутливість не захищає. Звичка до біди не захищає також, а навпаки цю біду накопичує, складає, консервує. 

Ми потрапили до пастки часу, що не обмінюється, застоявся та псується. Тривога виснажила настільки, що закортіло хоча би на деякий час заховатися не тільки від війни, а й від миру, який не втомлюється живити нашу війну. Але звідки саме насувається небезпека? Мир став ворожим, бо постійна загроза великої війни занадто довго випробовує його. Наш примарний спокій було взято у позику, яку доведеться чимось віддавати. Коли на стінах будинків у Києві почали з’являтися трафаретні написи «Укриття», це здалося дивним ана-хронізмом, чимось із шкільних навчань із громадянської оборони радянських часів. Такі вказівники бомбосховищ на випадок авіаційної атаки ніби промовляли до нас: маєте ще запаси спокою на чорний день. Досить символічно, що часто ці написи спрямовували у нікуди, бо за вказаним напрямком не було ніякого укриття.

Запрошуємо відсвяткувати 25 річницю Незалежності України в духовній столиці – Каневі!

Буває, часом сліпну від краси.
Спинюсь, не тямлю, що воно за диво,–
оці степи, це небо, ці ліси,
усе так гарно, чисто, незрадливо,
усе як є – дорога, явори,
усе моє, все зветься – Україна.
Ліна Костенко

Запрошуємо відсвяткувати 25 річницю Незалежності України в духовній столиці – Каневі!
Княжа гора – Місце Сили пропонує поєднати відпочинок в нашому затишному готелі з Пригодами просто неба, насолодитися стравами української кухні з спеціального святкового меню та отримати позитивний заряд перед початком навчального року!

З початку серпня в «Княжій Горі» розпочата робота над проектом «Лінія розмежування»

З початку серпня в «Княжій Горі» розпочата робота над проектом «Лінія розмежування». Автори проекту Влада Ралко та Володимир Будніков активно працюють, а ми створюємо їм найкращі умови для творчості!

З Києва до Канева відтепер можна дістатися на "Ракеті"

Прогулянкове судно з підводними крилами "Полісся-1" цієї неділі зробило свій перший рейс.
"Дозволимо собі бути нескромними сьогодні, але рейси не могли запустити навіть під Євро-2012, а ми це зробили. У 2016 році це перший пасажирський рейс у Канів", – хваляться організатори. Тут же викладають відео рейсу судна.
Варість квитка – 800 гривень. Судно плануються пускати по маршруту регулярно. Бронювання місць здійснюється через сторінку організаторів у соцмережі.

Реконструкція “Полісся-1” тривала два роки. Подібні судна були популярними в 1990-х. Теплоходи “Полісся” призначалися для перевезення пасажирів у світлу пору доби, тривалість подорожі становила до восьми годин. Перевага такого водного транспорту — велика місткість (“Полісся-1” одночасно може перевозити 50 осіб) та досить велика швидкість — до 70 кілометрів на годину.

copyright: 
zmi.ck.ua
 

Є в «Княжій Горі» чудова традиція – щороку організовувати дитячий табір.

Є в «Княжій Горі» чудова традиція – щороку організовувати дитячий табір. В цьому році ми зібрали дітей в шостий раз! Простори Дніпра і околиць дають їм можливість відпочити, набратися сил та розуму, адже ми як завжди покращуємо знання англійської мови, танцюємо, граємо в шахи, футбол і пляжний волейбол. А ще діти навчаються дружити, бути сильною командою та мріяти! Приїжджайте подивитися на шматочок дитячого щастя!

Княжа Гора знову приймає активну участь у суспільному житті міста Канева!

Княжа Гора знову приймає активну участь у суспільному житті міста Канева!

Днями у Каневі відбувся Відкритий кубок Черкаської області із кудо, у змаганнях в рамках якого прийняло участь близько 150 спортсменів зі всієї України.

Ми виступили спонсорами команд та як справжнє Місце Сили надавали сил спортсменам, частуючи їх смачними обідами, вечерею та сніданком!

Бажаємо нашим новим друзям високих досягнень та знову чекаємо у гості!

Презентація книги проекту «Укриття» в Мистецькому Арсеналі в рамках Х ART-KYIV Contemporary 2015

   08 жовтня 2015 року в Мистецькому Арсеналі в рамках Х ART-KYIV Contemporary 2015 відбулася презентація книги проект «Укриття», створеного Владою Ралко і Володимиром Буднікоим у комфортному відлюдництві арт-резиденції «Княжа гора», так само як і попередній – «Прихисток поета». Запланований також третій, завершальний «том». Як і перший проект, «Укриття» задокументовано в спеціально виданій галереєю «Червонечорне» арт-книзі, де скрупульозно зібрано діалоги авторів, ескізи і завершені роботи. На відміну від попереднього «тома», створеного під час гарячої фази війни на Донбасі, проект «Укриття» припав на період поступового її загасання з короткими, але кривавими сплесками бойових дій. У ньому виражені тривога і жах, що втрачають гостроту, що стають в реальності «ані миру, ані війни» вже звичними.

Влада Ралко та Володимир Будніков

Влада Ралко та Володимир Будніков

«Укрытие» - это настоящее искусство, которое в отличие от пропаганды, рекламы и прочих сортов дерьма позволяет проявить реальность во всей её пугающей красоте.
www.puree.su/2015/10/11/vse-v-ukrytie.html


Над проектом «Укрытие» художники работали в резиденции «Княжа гора», созданной галереей «Червонечорне», где уже несколько лет кипит жизнь международного арт-сообщества: скульптурные планеры, коллаборации живописцев из Японии, Франции и Украины. «Когда на стенах зданий в Киеве начали появляться трафаретные надписи «Укрытие», они будто говорили нам: у вас еще есть запасы спокойствия на черный день. Очень символично, что зачастую эти показатели направляли в никуда», — говорят об идее проекта Влада и Владимир. По приглашению авторов «Укрытия» в Арсенал пришли галерист, коллекционер и куратор проектов Павел Гудимов, политик и журналист Мустафа Найем, издатели Дана Павлычко и Полина Лаврова, телеведущая Василиса Фролова и арт-дилер Игорь Абрамович. Каждому на презентации полагалось свое «Укрытие» — подарочная книга, которую каждому с удовольствием подписали авторы.
bestin.ua/event/11728/
 

Галерея ЧЕРВОНЕЧОРНЕ представляє: Володимир Будніков, Влада Ралко. УКРИТТЯ

Мистецький проект та презентація арт-книжки.
8 жовтня 2015 р., 19.00.
Київ, Мистецький Арсенал, вул. Лаврська, 10-12.

“Укриття” – проект, що поєднує. Поєднує тривоги, енергії, передчуття у потужній творчості двох виразних постатей сучасного мистецтва України, Буднікова та Ралко. Поєднує виставку живопису, що вражає своїми напругою й ритмом, та мистецьке видання, візії, роздуми, тексти. Поєднує сьогодення нашої культури із місцем, для неї сакральним – Каневом – завдякі галереї ЧЕВОНЕЧОРНЕ в комплексі “Княжа гора”, навколо якої вже кілька років відбувається міжнародне мистецьке життя: скульптурні пленери та живописні колаборації майстрів з Японії, Франції, України.

“Ми потрапили до пастки часу, що не обмінюється, застоявся та псується. Тривога виснажила настільки, що закортіло хоча би на деякий час заховатися не тільки від війни, а й від миру, який не втомлюється живити нашу війну. Але звідки саме насувається небезпека? Мир став ворожим, бо постійна загроза великої війни занадто довго випробовує його. Наш примарний спокій було взято у позику, яку доведеться чимось віддавати.

Коли на стінах будинків у Києві почали з’являтися трафаретні написи «Укриття», це здалося дивним анахронізмом, чимось із шкільних навчань із громадянської оборони радянських часів. Такі вказівники бомбосховищ на випадок авіаційної атаки ніби промовляли до нас: маєте ще запаси спокою на чорний день. Досить символічно, що часто ці написи спрямовували у нікуди, бо за вказаним напрямком не було ніякого укриття”, - говорять Володимир Будніков та Влада Ралко. 

Угледіти порятунок там, де його зазвичай не шукають, а саме у пустці пропонують митці. “Буднікова та Ралко неможливо назвати тандемом. Це особистості в діалозі. І діалог цей позбавлений комформності, як у мікрокосмі їхнього спілкування, так і в ширшому соціумі – країни та світу. Проект “Укриття” тут й етапний, і показовий. Обидва художники залишаються вірними собі, обидва номінують створеними образами катастрофу. Від котрої нема явного укриття”, - пише критик та куратор сучасного мистецтва Костянтин Дорошенко. 

Планетарні стихії, драматизм пейзажу, демони людської буденності, бажання радості попри все, відчай та віра в евкатастрофу, диво, що зупинить шлях людства до самознищення пульсують в проекті “Укриття”. “Місце для праці в Каневі схоже на відлюдну лабораторію та на сховище водночас. Під час праці там ніби потрапляєш до пустки укриття, де можливість мовити в тиші виглядає паралельною зворохобленій реальності. Отже, маємо один-єдиний вихід – спробувати зісковзнути назад, всередину, у пустку початку та бездіяльності, де невизначеність іще не перетворилася на розгубленість та байдужість, але навпаки означає потенційну дію та здатність розрізняти, упізнавати, визначати речі”, - розуміють Влада Ралко та Володимир Будніков. Пропонуючи приєднатися тим, хто готовий.

З питання акредитації прохання дзвонити за телефоном +38 067 702 23 89.