Дитячий літній табір «Княжа Гора» відкрито!

Резиденція «Княжа Гора» відкрила сьомий сезон літнього табору!
Діти активно відпочивають та творчо розвиваються, захоплююче вивчають англійську мову, знайомляться з культурою і народними традиціями України, а саме головне, отримують незабутні спогади, які залишаться на все життя!

Тарасова Гора 2017

Минулої суботи в Каневі відбувся традиційний зліт байкерів – учасників мотофестивалю «Тарасова Гора». Цього року фестиваль відсвяткував своє 15-річчя!

ЧервонеЧорне на Книжковому Арсеналі

Видання "Київський щоденник" Влади Ралко, ініційоване мистецьким об'єднанням ЧервонеЧорне, увійшло до списку ”найкращий книжковий дизайн 2017 року”!

VII міжнародний фестиваль «Книжковий Арсенал» та Goethe-Institut в Україні за підтримки Франкфуртського книжкового ярмарку та фонду «Buchkunst», культурно-видавничого проекту Читомо визначили найкращий книжковий дизайн цього літературного сезону.

Церемонія нагородження відбулася 20 травня у приміщенні Мистецького Арсеналу.

Нагадаємо, що 18 травня в рамках Книжкового Арсеналу відбулася дискусія
"Навіщо художникам щоденники", та презентація видань від мистецького об'єднання ЧервонеЧорне.
"Лінія розмежування"
"Замість документа"
"Київський щоденник"
"Still Life"
"Вулиця Дніпровська"

ТРИ КРОКИ Прихисток поета. Укриття. Лінія розмежування.

12 квітня о 18-00 у всіх залах Центрального будинку художника НСХУ відбудеться відкриття виставки Володимира Буднікова та Влади Ралко 
"Три кроки". На виставці буде презентовано у повному обсязі трирічний проект, що було створено  художниками на базі мистецького об’єднання ЧервонеЧорне з 2014-2016 роки.


ТРИ КРОКИ
Прихисток поета. Укриття. Лінія розмежування.

Від самого початку подій українського спротиву, керуючись радше інтуіцією ніж свідомим розрахунком, майже навмання ми замислили трирічний проект - жодного конкретного плану окрім власне бажання розгледіти певні фази змін у політичній реальності, яку раптом стало важко відокремити від особистої. 

Раз на рік, перебуваючи в резиденції галереї «Червонечорне» в Каневі, ми виконували певну частину проекту, не уявляючи, якою буде наступна. Тему кожної частини ми «видобували» безпосередньо зі зміненого часу під час проживання цього часу крок за кроком. Зі зрозумілих причин було невідомо, що відбуватиметься далі, як розгортатимуться наступні події; головні ознаки часу ми діставали просто серед такого, що з’являлося всередині реальності та змінювало її чи якось інакше мовило про знайомі речі, було схожим на звістку або знак. 

Оскільки ми усвідомлювали, що будемо весь час мати справу з тим, чого не знаємо або з таким, із чим не стикалися раніше, тож зосередилися власне на процесі праці аби побачити намальоване на власні очі й таким чином спробувати усвідомити побачене. Крім фактів, які неможливо було ігнорувати, для нас важливе було також те, на що ми дивилися у кожен певний проміжок часу, на чому зосереджували увагу, що мали за головне; за надзвичайних часів навіть добре знайомі речі невідворотно змінюються, кут зору приходить до руху та фокус уваги зосереджується інакше. Раптом усувається певна сліпота, зникають фільтри, налаштовані тим, що зветься звичкою; буденні речі виглядають як чужі. Навіть добре знайоме видається вперше побаченим – під час війни речі зі звичного оточення дивним чином ніби починають транслювати змінену реальність.

У трьох частинах проекту «Прихисток поета» (2014), «Укритті» (2015) та «Лінії розмежування» (2016) ми розмірковували про мову художника під час надзвичайних подій, про переосмислення звичних понять та про нові умови власного перебування у зміненому світі.

Влада Ралко, Володимир Будніков. Київ, 2017

 

Виставка діятиме до 23.04. 
організатори: ДИРЕКЦІЯ ВИСТАВОК НСХУ, МИСТЕЦЬКЕ ОБ,ЄДНАННЯ "ЧЕРВОНЕЧОРНЕ"
адреса: Центральний будинок художника НСХУ, Київ, вул.Січових стрільців, 1-5

Facebook

 

Свято Весни в ресторані «Княжа Гора»!

8 Березня 2016 року з 19:00 до 23:00

Спеціальне меню від шеф-кухаря
Жива музика
Подарунки для жінок

Місце зустрічі: м. Канів, вул. Дніпровська, 1. Княжа Гора – Місце Сили.
Бронювання столиків за телефоном (095) 283-38-33

 

Книги "Замість Документу" та "Київський Щоденник" доступні до перегляду онлайн

Мистецьке об'єднання ЧервонеЧорне пропонує переглянути книги "Замість Документу" Володимира Буднікова та "Київський Щоденник" Влади Ралко онлайн за посиланнями:
bywayofadocument.knyazhahora.com
- kyivdiary.knyazhahora.com
* рекомендуємо використовувати комп'ютер (великий масив зображень)
 

Запрошуємо на особливий вечір 14 лютого о 19.00

Княжа Гора запрошує на особливий вечір 14 лютого 2017 року о 19.00!

До Дня Святого Валентина ми підготували пропозицію від шеф-кухаря:

Салат з лососем та сиром Філадельфія
Теплий салат з гарбузом

Рулетики з телятини з грушею в червоному вині
Філе судака в буряковому соусі
Качина ніжка з прянощами та апельсинами

Вишнева панна котта

Вино:
Ігристе Кава брют, Хуме Серра. (Пенедес, Іспанія)  
Біле Шардоне Резерва, Монтес. (Долина Куріко, Чилі)
Червоне Дольчетто де Альба Мунфріна, Пеліссеро (П’ємонт, Італія)
Червоне Кьянті Классіко, Кастелларе ді Кастелліна. (Тоскана, Італія)

Доступна Веб Версія проекту Лінія Розмежування. Володимир Будніков, Влада Ралко

ЛІНІЯ РОЗМЕЖУВАННЯ (МІЖ СВОЇМ І ТИМ САМИМ)

Уже третій рік наша увага прикута до так званої лінії розмежування щоденно. Межа, що від початку воєнних дій на Сході здавалася сповненою певної логіки розрізняння «свого» від «чужого», зараз, здається, розповзлася вширшки, перетворилася з лінії на поверхню. Через страх називати речі їх справжніми іменами ми було намагалися локалізувати небезпечні процеси та навіть думки, що загрожували комфорту нашого звичного світу, і втримати їх у певних кордонах. Бо, наважуючись визнати лінію розмежування лінією фронту, починаємо бачити лінію фронту скрізь. Замість відмежовувати окрему територію, вона починає наново визначати границі кожної речі й таким чином радикально змінювати оптику бачення загалом. Замість лежати мертвими лініями на мапі, звичні кордони перетворюються на лінії високої напруги чи лінії нової жорстокості, бо ріжуть тепер по живому або по такому, що ми вважали досі живим. 
Отже, виходить, ніби речі самі, без нас, повертають собі справжні змісти на місце штучних, тих, що їм були примусово призначені. Інакше кажучи, ми починаємо бачити речі ніби вперше, бо попередні знання про них через досвід, який набуваємо зараз, виявляються недійсними, викривленими, хибними. Лінія бойових дій стає подібною до лінії у малюванні або написанні, де предмети чи слова робляться видимими лише завдяки лінії. 
Усе, що досі ми вважали належним нам, вважали своїм, таким, завдяки чому спроможні були тримати себе цілими, утримувати людське всередині себе, доводиться наново відрізняти від того, що вважаємо своїм за звичкою. 
Працюючи над проектом, ми свідомо не робили прямих посилань до конкретних подій, аби говорити про ці події крізь інші речі або намацувати змісти шляхом застосування метафори, доведеної майже до повного абсурду. Своє завжди повідомляє себе крізь відмінності, уникаючи потрапляння у подібне або таке саме як поразки. 
Замість розгалужування свого та чужого маємо пильнувати лінію, яка окреслює своє серед такого, що лише здається нам у зміненому світі своїм через схожість.

Володимир Будніков, Влада Ралко, Канів, 2016

У Каневі відбувся 6-й міжнародний скульптурний симпозіум

Цього року у Каневі, відбувся 6-й міжнародний скульптурний симпозіум, учасниками якого є: 

- Яшимі Хошімото. Японія. Мешкає в Німеччині, викладає в Берлінській Академії. Відомий у світі, має великий досвід роботи із каменем. Його роботи встановлені у багатьох містах світу. Поєднує у своїй творчості японську та західноєвропейську традицію. 

- Таня Премінгер. Ізраїль – художник зі світовим ім'ям, учасниця понад 80 міжнародних виставок ландшафтного мистецтва. Більше 50 її скульптур встановлені в Ізраїлі і за кордоном. Переможець міжнародних фестивалів і конкурсів скульптури. Має цікаве концептуальне мислення.

- Олександр Дяченко. Україна – відомий скульптор, роботи якого знаходяться у музеях України і прикрашають її міста. Володар багатьох мистецьких премій.

“Канівський скульптурний симпозіум, що проводиться цього року вже вшосте на базі готелю-артрезиденції "Княжа гора", має гідну колекцію творів авторів з різних країн і поступово завойовує позитивний міжнародний імідж. Традиційно цей симпозіум презентує скульпторів із абсолютно різною пластичною мовою, надаючи митцям повну свободу імпровізації у створенні робіт, спираючись на їх багаторічний професійний досвід. “

Олександр Дяченко, куратор симпозіуму 

Мистецтво передає все існування буття цілком. Роботи кожного з названих митців про, космос, землю, наше життя, людину...

Таня Премінгер, наприклад, вірить у єдність світу, у певне приречення. Все,на її думку, завжди складається  з двох сил, які, у своєму протистоянні та взаємодії надають потужну енергію для динамічного розвитку. 

У своїй роботі “Покров” Премингер  прагне відтворити загальну світобудову. 

У цьому концептуальному творі поєднується чоловіче і жіноче, сакральне і земне. Митець створює конструкцію у формі вівтаря (ложа, столу, могили), з явно вираженим центром, що нагадує купол, жіноче черево, наприклад. Цю форму вона “накриває покровом”, на якому щільно накреслене одне слово, що повторюється десятки разів – слово, що відзначає появу нового життя. Художник поєднує форму зі словом, що є одним з контрастних засобів вислову.

Матеріал у роботі Преміндер теж грає велику роль в концепції твору. Авторка використовує чорний граніт, як символ вічності, часу, як ніби ця ідея охоплює «все». 

Дещо в інший спосіб тему світобудови продовжує Яшимі Хошімото, який, при створенні своїх робіт, більше, на відміну від Тетяни, відштовхується від внутрішнього відчуття форми, за якою вже іде концепт. На симпозіумі Яшимі презентує абстрактну роботу «Без назви»,  на яку художника надихнули китайські ритуальні чаши. Створюючи власну «галактику» у камені, художник вдається до форми, яка дає глядачу уявлення про дуальність світу,  з одного боку демонструючи його як точку концентрації, з іншого  - як нескінченність. 

Для своєї скульптури Яшимі обрав особливий камінь , який має неповторний малюнок, що дозволяє художнику побудувати певний контраст між спрощеною формою та «багатою» текстурою.  

Треба сказати, що абстрактна форма завжди включає в себе більше ніж детальна, що більше концентрується на нюансах і рідше спроможна до абсолюту. Чим простіша форма - тим більший об'ем сенсу. 

Олександр Дяченко  - плаcтичний художник, що тяжіє до моноліту, виразного  лаконізму. Свої роботи він позбавляє всього зайвого, мирського, утворюючи монументальні образи, що, здається, сповнені космічної енергії.  Не зраджуючи своїй художній традиції,  цього разу автор знову створює образ людини, яка завжди  є у центрі уваги митця. 

«Скульптура – це реальність, яку можна відчути руками»
Яшимі Хошімото

Катерина Рай 
Мистецтвознавець

Фоторепортаж з відкриття виставки «Лінія Розмежування»

Пропонуємо до Вашої уваги невеличкий фоторепортаж з відкриття виставки «Лінія Розмежування», що відбулося 10 вересня в галереї ЧервонеЧорне.
Як зауважують наші гості: "Виставка приголомшує, зачаровує та відкриває…"

8-11 вересня у Каневі пройде Перший Канівський Міжнародний Фестиваль Сучасного Кіно

8-11 вересня у Каневі пройде Перший Канівський Міжнародний Фестиваль Сучасного Кіно за участю митців з усіх регіонів України.
Проект, покликаний створити потужну культурно - освітню платформу, яка має на меті об’єднати українських та іноземних діячів кіно та познайомити глядачів з роботами професіоналів та аматорів. Фестиваль ставить перед собою завдання:
Під час фестивалю в «Княжій Горі»  та галереї «ЧервонеЧорне» також будуть проходити цікаві заходи
Більше деталей щодо програми кінофестивалю, читайте на афіші нижче.

Відтепер доступна Веб Версія проекту Укриття. Володимир Будніков та Влада Ралко

Невизначеність між миром та війною відкриває небезпечне провалля, куди падають та губляться важливі речі, та світ навколо утікає в різні боки. Замість очікуваної захисної цінності скрізь знаходимо нестачу, яму, пастку. Ми самі немов би провалюємось у прірву між хибною дією та злочинною бездіяльністю. Рік війни минув, але надзвичайний стан речей нікуди не подівся. Час загальмувався та почав день у день відтворювати свою ж власну важку буденність. Ми майже втратили лють, вогонь та завзяття а натомість отримали неминуче зростаючу втому. Тривога перетворилася на звичку, нечутливість не захищає. Звичка до біди не захищає також, а навпаки цю біду накопичує, складає, консервує. 

Ми потрапили до пастки часу, що не обмінюється, застоявся та псується. Тривога виснажила настільки, що закортіло хоча би на деякий час заховатися не тільки від війни, а й від миру, який не втомлюється живити нашу війну. Але звідки саме насувається небезпека? Мир став ворожим, бо постійна загроза великої війни занадто довго випробовує його. Наш примарний спокій було взято у позику, яку доведеться чимось віддавати. Коли на стінах будинків у Києві почали з’являтися трафаретні написи «Укриття», це здалося дивним ана-хронізмом, чимось із шкільних навчань із громадянської оборони радянських часів. Такі вказівники бомбосховищ на випадок авіаційної атаки ніби промовляли до нас: маєте ще запаси спокою на чорний день. Досить символічно, що часто ці написи спрямовували у нікуди, бо за вказаним напрямком не було ніякого укриття.